“І кинулися на землю сили пекла”

Роздуми психоаналітика про нинішню катастрофу.

Те, що сталося – вторгнення в Україну – жахливе, але не несподіване. Інше питання – чому це сталося і чи не могло статися? Моя відповідь – ні. Це сталося б у будь-якому разі. Я не торкаюся політичних, економічних тощо. факторів. Я говоритиму про ту драму, яка розгорнулася на сцені Несвідомого.

Про важку і моторошну піднаготу тих сил, які нині бешкетують в Україні. Тому що це сили. Чи не люди. Штука в тому, що Несвідоме, будучи вмістилищем нескінченних смислів, проявляється у своїх конкретних приватних формах. І ось у них те, у цих формах, народжується опір нескінченному смисловому потенціалу Несвідомого. Опір різного рівня та різної сили. А межа цього опору – регресія до фетального стану, повної поглиненості материнської утробою. Зсередини, цей стан – сприймається як максимальна насолода.

А правда в тому, що це пекло у чистій, гранично страшній формі. Фрейд називав це “Царством Матерів”. Жахлива гравітація блаженного небуття, аморфної безсмертної родової плазми. Зберегти блаженне небуття за всяку ціну – ось єдина мотивація цих сил. Будь-яке буття, будь-яка трансгресія (вихід за межі цього хибно-безмежного світу) сприймається цими силами як смертельна небезпека, яку необхідно усунути. Самими носіями сил “Царства Матерів” ця мотивація, зрозуміло, ніколи не усвідомлюється.

Вони будуть говорити про небезпеку світового капіталізму, НАТО, західних цінностей тощо. Але це лише раціоналізація. Коли сили “Царства Матерів” втілюються на рівні людських спільнот – їх єдина мета – повне знищення відмінностей, знищення множинних станів буття, згортання в “мертвий нуль”. Заради блаженства небуття все має зникнути, перетворитися на радіоактивну пустелю. Тому треба зрозуміти – якщо вчасно не зупинити ці сили, не замкнути їх – загибель всього – єдина та неминуча перспектива.